Як ошукати фермера двічі? Три виміри квотування.

Порушення національного інтересу є основною темою протистояння великих хімічних підприємств і споживачів та трейдерів мінеральних добрив. Наслідки для української економіки виходять далеко за межі втрат фермерів від зростання цін добрив. Про це заявляють і представники ЕС.

 

Не зважаючи на низку консультацій, уряд продовжує розглядати введення квот на імпорт добрив як єдиний варіант підтримки хімічної промисловості.

            Аргументація з боку хіміків:

  • Хімічна галузь один з базових секторів української економіки;
  • На підприємствах працює велика кількість людей, ще більше тією чи іншою мірою залежить від діяльності заводів;
  • Хімія потребує підтримки;
  • Всі проблеми на ринку добрив через трейдерів. (Дуже схоже на фразу – «Все з’їли миші» чи не так?);
  • Національній промисловості заважає імпорт;
  • Цього разу (яка за рахунком спроба?) велика вітчизняна хімія зробить все правильно і аграрії отримають добрива дешево і вчасно.

Спілка Виробників, Імпортерів і Трейдерів агрохімії (СВІТ агрохімії) разом з аграрними асоціаціями не ставить під сумнів перші три пункти заяв представників великої хімії. Але ми вважаємо, що підтримка хімічної галузі повинна відбуватися іншими методами. Завдяки лібералізації ринку газу хімічні підприємства вже значно покращили економічні результати. Самі хіміки розповіли про те, що експортна програма Дніпро Азоту залишалася конкурентоздатною завдяки забезпеченню підприємства газом українського видобутку. В той час як, шлях обмежень лише тимчасово консервує незадовільний стан української хімії. Проблеми хіміків намагаються вирішити за рахунок перерозподілу коштів з інших галузей.

Потенційне зростання цін на добрива це лише один  вимір квотування імпорту. Минулої п’ятниці пройшли консультації метою яких було встановлення механізму «справедливого ціноутворення» на ринку. Але навіть погодження такого механізму не скасовує негативних наслідків квотування.

Другий вимір –  це кількість, якість і номенклатура добрив. Українські підприємства не здатні забезпечити повну номенклатуру добрив до якої звик аграрій. Високотехнологічна техніка і продуктивні сорти культур запрограмовані під використання високоякісних добрив з заданими характеристиками.

Проблема навіть не в тому, що ці добрива можуть не потрапити у визначену урядом квоту. Монополіст будує розгалужену систему дистрибуції добрив яка може охопити до 70% потенційних обсягів ринку. Добрива будуть вироблятися/імпортуватися і розподілятися до кінцевого споживача через єдиний фінансово-логістичний канал. Це дозволить керувати «лояльністю» споживачів. Наприклад вимагати попередніх оплат за кілька місяців до поставки. Або відмови від всіх інших постачальників.

Або інша ситуація. Згідно заяв монополістів – головна мета квот, рівномірно завантажити виробництво протягом всього року. Куди буде потрапляти товар вироблений в період сезонного падінні попиту? Зберігати його протягом кількох місяців і відволікати обігові кошти  – не вигідно. Трейдинг, який раніше викуповував ці обсяги – за заявами великих хімічних підприємств – не потрібна паразитична ланка ринку. Лишається, або перекласти не продуктивні витрати на споживача, або примусити його придбати товар заздалегідь. Бо під час сезону всі обсяги вже розподілені.

 

Третім виміром квот на добрива стане удар по товарних стосунках з іншими країнами. Під час консультацій країни ЕС вже заявили, що у вигляді “balancing measures” (“врівноважувальні заходи”) може постраждати експорт з України зернових, курятини, яєць і.т.п.

https://gre4ka.info/statti/53595-yak-zrostaie-ukrainskyi-ahrarnyi-eksport

Таким чином аграрні підприємства, з подачі окремих лобістів в уряді, можуть бути ошукані двічі. І при формуванні безумовної монополії на мінеральні добрива і страждаючи від зустрічних кроків країн імпортерів української аграрної продукції.

Політика національного протекціонізму може бути виправдана в країнах з потужною, конкурентоздатною і динамічною національною промисловістю. Таку промисловість безумовно треба розвивати і підтримувати через інструменти інвестування і податкових преференцій. Але для експорт орієнтованої країни, стабільність якої залежить від світового ринку, це може мати серйозні негативні наслідки.

Догори